У першій частині перекладу ми вже писали, чим мікронавчання відрізняється від традиційного (макро) навчання. Але як створити курс за принципами Microlearning? У другій частині ми розглянемо структуру, головні принципи та опис реалізації мікронавчання.


Що стосується дидактичного дизайну мікронавчання, то це не тільки створення мікрозмісту (маленьких частинок інформації, як-от записи у блозі чи вікі-сторінки), а й — структури занять. А це вже не типове планування навчання і тим паче не спрощення педагогічної стратегії. Навпаки, створення сценаріїв для мікронавчання є більш складним, бо вимагає поєднання низки дидактичних підходів. Під час розроблення сценарію мікронавчання важливо потурбуватися про:

  • проникність навчального середовища, тобто легкодоступність навчальних матеріалів і максимальну зручність використання платформи, щоб навчатися можна було, скажімо, дорогою на роботу;
  • об’єднання та розподіл мікрозмісту таким чином, щоб його легко було змінювати;
  • особисту залученість учнів, їхню участь в індивідуальних і групових навчальних процесах;
  • створення спільноти та тісну взаємодію учнів між собою та розробниками курсу.

 

Основну увагу слід приділяти не послідовності уроків та курсів, а заохоченню учнів стати активними співавторами контенту. Але як спроектувати платформу та курс таким чином, щоб учень міг самостійно керувати процесом навчання?

Два ключові аспекти дидактичного дизайну мікронавчання — проектування мікроконтенту та самої навчальної діяльності.

 

П’ять найважливіших принципів розроблення мікрозмісту

  1. Мікроформат

Інформація на екрані комп’ютера повинна легко зчитуватися майже одним поглядом, щоб не потрібно було прокручувати донизу чи перемикати сторінки або програми.

  1. Один фокус

Блоки мікрозмісту повинні мати конкретну ідею та містити окрему тематичну одиницю, виражену одним реченням.

  1. Автономія блоку

Блоки мікрозмісту повинні бути самодостатніми, тобто містити інформацію, зрозумілу для учнів без додаткових джерел. Тому під час розроблення структури мікрозмісту особливу увагу слід приділяти контексту та попереднім знанням учнів.

  1. Структура

Чітка структура, за допомогою якої можна легко потрапити на будь-який розділ чи блок. Зокрема мікрозміст повинен мати принаймні заголовок, тему, автора, дату, тег та URL-адресу.

  1. Цілісність

Мікрозміст не можна розривати чи ділити, а вести до нього має постійний лінк.

 

Чек-ліст для проектування процесу навчання

  1. Стратегії мікронавчання

Можуть використовуватися кілька педагогічних стратегій, а саме: самостійне навчання (self-directed learning), ситуативне навчання (situated learning) та навчання, в основі якого взаємодія у спільноті (community-based learning).

Для заохочення до спільного створення контенту та його обміну можна керуватися принципами спільного навчання та моделями медіадизайну.

  1. Процеси мікронавчання

Заняття повинні бути розроблені як ситуативні, раптові дії. Навчальний процес являє собою комбінацію мікроуроків у середньому по 15 хвилин. Цикл мікронавчання, що складається з кількох мікроуроків, можна розділити на частини: вступ (тематична схема, визначення проблеми, опис завдання); основна діяльність (вправа, вирішення проблеми, написання тексту); завершення (обговорення, рефлексія, зворотній зв’язок). Крім того, блоки мікрозмісту можуть торкатися різних підтем, які допоможуть учням організувати своє навчання та  самостійно визначити послідовність мікрозмісту.

  1. Мікронавчальна діяльність

Заняття повинні бути побудовані так, щоб учень міг сам керувати процесом отримання знань. Навчальне середовище повинно заохочувати студентів до використання і створення контенту та надавати інструменти для редагування тексту, коментування та тегування. У мікронавчанні може використовуватися і командна робота: майнд-мепінг, редагування тексту, позначення тегів та закладок, створення медіакастів та записів з основними поняттями та інше.

  1. Матеріали для мікронавчання

Навчальні матеріали слід створювати, збирати та виправляти спільно з учнями. Зокрема вони можуть бути використані як посилання на окремі блоки мікрозмісту, щоб спрямувати увагу учня на ключові теми та дозволити йому продовжувати поглиблюватися у тему. Важливо знайти правильний баланс між коротким форматом та додатковою інформацією. Щоб уникнути надлишкової інформації, матеріали для мікронавчання повинні бути стислими, послідовними та зрозумілими.

  1. Мікронавчання у спільнотах

Мікрозміст можна розповсюджувати в освітній спільноті. Крім цього, різні слухачі можуть використовувати його для різних цілей. Тому мікроконтент повинен бути адресним. Для цього можна використовувати постійні посилання, категорії або теги. Таким чином, мікрозміст може стати темою для обговорення або навчальним матеріалом для учнів, які навчаються самостійно, або основою для нового контенту.

Реалізація: реальний кейс

За сценарієм мікронавчання була створена віртуальна група вивчення технічної англійської мови, щоб допомогти учням підготуватися до випускного іспиту. Навчання тривало протягом двох місяців. Для підготовки запланували 40 мікроуроків від 10 до 15 хвилин. 30 занять відводилося на основну інформацію за темою. Додатково було заплановано 5 вступних (знайомство один з одним та з середовищем для навчання) та 5 підсумкових уроків (висновки та рефлексія). Учасникам радили проходити один урок на день протягом робочого тижня. Однак кожен учень міг вирішити, коли, де, як і в якій послідовності він буде вчитися. Їх підтримувало два модератори, які повинні були розробляти завдання та полегшувати процес підготовки до іспиту.

Як мікрозміст використовували Вікі-сторінки та словники технічних термінів на основі Вікі. Виконані завдання додавалися як сторінки-підказки Вікі для основної сторінки завдання. Таким чином, мікрозміст було створено спільно з учнями.

Наприклад, є завдання перекласти текст. Учень його виконує і додає  переклад як сторінки-підказки Вікі. Також може бути завдання перекласти текст у групах. Тоді можливі варіанти, що група перекладає текст разом, чи один перекладає, а інший перевіряє та виправляє.

Приклади завдань у мікрозаняттях:

  • виконати завдання до екзамену, створене модераторами;
  • створення власного завдання до екзамену;
  • індивідуальне виконання завдання;
  • виконання завдань у групах;
  • створення індивідуального словнику термінів,
  • створення словнику термінів у групах;
  • коментування завдання;
  • коментування виконаного завдання;
  • оцінка завдання;
  • оцінка рішення задачі.

 

А ви вже створювали мікрокурс? Поділіться досвідом у коментарях.

 

Джерело: Microlearning: a strategy for ongoing professional development

Переклала: Анна Сергієнко


Нагадуємо, що до кожного курсу на СуХаРях можна написати відгук. Не стримуй враження про паскудність програми чи низькосортність організації навчання. Напиши, чи були там янгельські умови або диявольські ціни? Твоя оцінка даватиме рейтинг курсу. А їм’я та контакти можна не розкривати публічно.

Радимо почитати:

Blended Learning в дії

Безбар’єрність в онлайн-освіті: як зробити курси доступними для людей з інвалідністю?

Четыре распространенные ошибки при создании онлайн-курса

 

1