Реформування освіти в Україні можливе завдяки прийняттю Закону України «Про освіту», що визначає всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Новий зміст освіти спрямований на формування компетентностей XXI століття. Реформування починається саме з початкової школи. У подальшому випускники «Нової української школи» мають стати всебічно розвиненими, відповідальними громадянами та патріотами, які здатні до ризику та інновацій.

 

Павло Хобзей, змінотворець у сфері освіти, радник ректора Українського католицького університету та заступник міністра освіти і науки України (2015–2019 роки). 

 

 

У радянській системі освіти після закінчення школи випускникам видавали атестати зрілості. Тоді у ЗВО вступали приблизно 10–15% випускників шкіл, а сьогодні в університетах навчається майже 80 %. Вища освіта стала масовою. Однак багатьох студентів усе-таки продовжують утримувати батьки. Адже часу на роботу в них просто не вистачає. Тому Павло акцентує особливу увагу на зміні ментальності суспільства. Саме цей перехід від радянського світогляду до європейського має відбутися у процесі реформування системи освіти в Україні. Чим відрізняється радянська ментальність від європейської? Насамперед, самостійністю, змагальністю, але водночас cолідарністю.

Руперами реформи, на думку Павла, є:

  • новий зміст;
  • підхід до компетентностей;
  • цінності і ставлення. 

Процес навчання складається з подорожі трьома полями:

Необхідні компетенції сучасної людини 

У 2020 році для успішного працевлаштування потрібні такі навички:

  • грамотність: особиста, соціальна, навчальна, громадянська;
  • уміння вирішувати складні завдання;
  • критичне мислення; 
  • креативність, що у широкому сенсі буде відрізняти людину від робота;
  • управління людьми; 
  • навички координації та взаємодії; 
  • емоційний інтелект, судження і прийняття рішень (важливим буде не тільки якість, але і швидкість прийняття рішень).

Для вчителів «Нової української школи» міністерство розробило дистанційний курс й очний десятиденний. Усі вони пройшли цей курс. Минулого року Павло обʼїжджав школи та  відвідував перші класи. Там він ставив одне-єдине питання: «Що ж саме змінилося в системі освіти порівняно з тим, що було чотири роки тому?». Мало хто зміг відповісти, у чому є різниця, але це не провина вчителів. Їх вчили інакше, і практика була інша.

«В одному крилі школи у Львівській області знаходяться чотири класи. В один із них заходиш, і все ніби працює. Там була одна вчителька, тренер “Нової української школи”, і в неї було, як-то кажуть, “все по феншую”, а в інших її колег не так. І вони не розуміють, у чому справа», — розповідає Павло.

Чому реформи не почали з педагогічних ЗВО?

Дебати почалися ще з 90-х років. Тоді говорили про те, що почати потрібно з вищої освіти. Адже там готують тих самих «застарілих» майбутніх вчителів. Але, насамперед, реформу освіти підтримували прогресивні вчителі та батьки. З початкової школи почати легше, адже вона передбачає роботу одного вчителя. А в університетах немає автономії, і вони застарілі. Дуже важко зробити реформи з наявними законами і процедурою виборів ректора. Їх вибір у будь-якому разі контролюється міністерством. Але ті ректори, яких призначає міністерство, все одно програвали, бо мали єдиний меседж: «Не хвилюйтеся, змін не буде». Крім цього,  студентське самоврядування також не дуже хоче займатися тим, що повʼязано з навчальним процесом. 

Страх — це питання вибору 

«Мій син поскаржився  дружині, що викладач вимагає конспект і просить переписати його. Каже, що викладач все одно не читає, але він має показати. Виникає питання: є ксерокс і гаджети, навіщо переписувати конспект? Але ніхто зі студентів не хоче розпочати боротьбу, щоб цього не було.

Я памʼятаю, коли проводили американські тестування у Харківському медичному університеті. І хлопець почав казати, що американці ще не мали носових хустинок, а ми вже були у Харкові, проте вони дали американські тести. Тобто ця американська пропаганда була дуже активною. Ми знаємо, скільки років США, але їхні університети значно старіші за наші. І вся Америка побудована на університетах і демократії.

Також він казав про те, що вони були першими й не мали змоги списувати, на відміну від наступних студентів. Тобто студентів не хвилює, що вони списують, і це є проблемою. Тому система цінностей у хлопця ще радянська», — зазначає Павло. 

І все-таки Павло радить отримувати бакалаврську освіту в Україні. А магістра, особливо якщо програма повʼязана з хімією, біологією, технологіями та тими речами, де потрібне фінансування, краще робити за кордоном. Адже повною мірою студент не може реалізуватися через наявні в Україні проблеми.

Реформи в освіті пов’язані з цінностями і ставленням

На зміни в освіти потрібен час. Тому, на думку Павла, вчителі також повинні бути солідарними і спілкуватися між собою. Наша проблема — це коли є конкуренція, але немає солідарності. За словами Павла, не варто боятися ділитися з кимось чим-небудь, зростати і творити одну спільноту. Досвід передається дуже складно, і на нього потрібен час. Але коли ви ділитеся — ви зростаєте.

«Якщо вчителі не зміняться, то реформа буде тільки на папері. Наше завдання — щоб змінилося ставлення до людини і змінилися цінності».

Важливо також усвідомлювати виклик і свідчити. Останнє є найскладнішим. Воно означає показувати приклад і діяти згідно з принципами, які ви декларували.

Авторка: Марія Шмегировська

 

Радимо почитати:

«Педагогика — это насилие над личностью ребенка», — Александра Руденко.

Kharkiv Edu Forum: исследование кластера

Kharkiv IT Research 2.0: дослідження галузі регіону

Курсы SMM online

Курсы seo онлайн

1