У Великій Британії провели дослідження і дізналися, які формати навчання і програми розвивають креативну індустрію.

«Креативні індустрії — види економічної діяльності, метою яких є створення доданої вартості і робочих місць за допомогою культурного і/або креативного вираження, а їхні продукти і послуги є результатом індивідуальної творчості».

Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про культуру” щодо визначення поняття “креативні індустрії”».

Дивіться в інтерактивній інфографіці 14 способів (моделей) розвитку креативного підприємництва, які виділила дослідницька компанія IFFResearch у 2018 році.

Команда СуХаРів радить використовувати цю інтерактивну презентацію для натхнення і впровадження нових видів освітніх та міжгалузевих проектів. Клікайте «Старт», а потім — на назву моделей або кнопку «Далі», щоб дізнатися про формат подій і програм, які діють у Великій Британії, де ця сфера — друга за темпами зростання і приносить економіці понад 70 млрд фунтів стерлінгів на рік.

[iframe_loader type=’iframe’ width=’100%’ height=’600′ frameborder=’0′ scrolling=’no’ src=’/wp-content/uploads/articulate_uploads/Kreativni-industriyi-navchannya-Made-By-SuKhaRI/story.html’]

Дивіться інтерактивну презентацію на весь екран чи змінюйте масштаб екрану комбінаціями Ctrl+ \ Ctrl- .

Повний текст дослідження «Driving Creative Enterprise: Analysis of UK higher education and partnership potential for Wider Europe» («Те, що рухає креативні індустрії: аналіз британської вищої освіти і потенціалу партнерства для Великої Європи»).

Куди рухається українська система освіти і підготовки підприємців? Коментарі експертів.

«Ці формати та програми дадуть українських авторів «Богемної рапсодії»»

Микола Скиба, експерт напряму «Освіта» аналітичного центру «Український інститут майбутнього», ментор Creative Managment Camp; експерт у програмі ЄС «Культура і креативність», розробник концепції Центру живої науки; засновник платформи Next Generation Business School

Дивлячись на цю різноманітність форм і підходів у розвитку креативного підприємництва, я бачу, що Україна поки що перебуває в скромному і далекому кутку в умовній системі координат. Так, серед 14 способів із дослідження, деякі є звичними для нас, але я вважаю, що нашій освіті ще досить далеко від підготовки фахівців і бізнесменів в інших країнах. Однак ще не все втрачено!

Якщо ми говоримо про диплом не тільки як про папірець, а як про знання і життєву перспективу, то в Україні з цим виникають труднощі. Оскільки світовий тренд «економіки вражень» добирається і до нас, освіта повинна перебудовуватися під краще використання людського потенціалу та амбіцій.

Архітектура, медіа, відео- і кінопродакшн — це яскраві приклади креативної індустрії. Їх об’єднує те, що додана вартість такого бізнесу ґрунтується на ідеях і досвіді людини. Ці способи розвитку підприємництва допоможуть створювати нову владу в широкому сенсі, тобто дадуть нам продюсерські центри і творців, які керують масами. Про це якраз британський фільм «Богемна рапсодія», у якому показано дуже значний вплив артиста і його менеджера на людей. Коли у нас буде стільки ж програм і такий же ступінь залученості учнів у навчання, то почнуть з’являтися автори української «Богемної рапсодії».

«Для стратегічного розвитку майбутніх креативних бізнесменів необхідна проактивність викладачів. Тим паче, що запит від студентів і нинішніх підприємців вже є»

Володимир Воробей — виконавчий директор агентства економічного розвитку PPV Knowledge Networks, фасилітатор і ментор програми розвитку креативних індустрій Creative Enterprise в Україні, яку проводить British Council Ukraine. Він розглядав це ж дослідження у своєму блозі.

Для використання багатьох моделей розвитку навичок креативного підприємництва, згаданих у дослідженні, українські заклади вищої освіти мають усе: і повноваження, і приміщення, і запит від студентів, і доступ до наявних в Україні креативних підприємців. Чого часто не вистачає — це проактивності. Запросити успішного підприємця виступити, організувати практику або конкурс бізнес-ідей — це питання бажання викладачів і готовності працювати. Чекати на вказівки «згори» необов’язково.

Однак я спостерігаю ще одну проблему. Часто лектори-підприємці, які приходять до студентів, розповідають про свій досвід без будь-якої прив’язки до конкретних моделей, інструментів, тем, які вивчають студенти. Викладачі університетів та інститутів можуть зв’язати практику з теорією, а почуті приклади пояснювати з точки зору науки. У такому компетентнісному підході велику роль може зіграти неформальна освіта, тобто ті, хто проводять майстер-класи, практичні курси або інкубатори. У такому випадку організовувати сам захід працівникам університетів і не потрібно: у провайдерів неформальної освіти досвіду більше, тоді як структурувати знання і чужий досвід у головах студентів буде завданням педагогів.

 

 

Радимо почитати:

Сталося не як гадалося: що приніс людям перший чемпіонат серед випускників ІТ-курсів

Як слідкують за якістю курсів у Німеччині: приклад центру освіти у Бонні

Як пройти воронку ідей і чому вчаться на хакатонах

1